Вступ.
Нещодавно експертами «Глобальної ініціативи проти транснаціональної організованої злочинності» - міжнародної неурядової організації - було опубліковано звіт, згідно з яким наша держава зайняла 34 позицію серед 193 країнсвіту і третє місце серед 44 європейських країн у рейтингу Глобального індексу організованої злочинності. І це саме той випадок, коли «бути у першій трійці» не є досягненням. Україну було оцінено як країну з високим рівнем злочинності та низькою спроможністю влади цьому протистояти. При формуванні Індексу експертами враховувались такі характеристики як масштаб і вплив злочинних ринків, чотири індикатори злочинності (мафіозні групи, злочинні мережі, кримінальні структури, вбудовані в державні органи, іноземні злочинці) і стійкість країн до організованої злочинності (більш детально тут).

А що в Україні?
Спочатку про офіційну статистику. Відповідно до звіту Національної поліції про результати роботи за 2020 р. «Пріоритетом у роботі поліції залишається протидія організованій злочинності. Бо саме ці устатковані (виділено нами, О.Ш.) кримінальні елементи глобально впливають на криміногенну ситуацію в країні. (звіт тут).

Так, дійсно, саме зусиллями поліції виявляється більшість організованих груп (ОГ) і злочинних організацій(ЗО) — 87% у 2020 р. і 83% у 2019 р. від числа виявлених. Як зазначається у вищезгаданому звіті: «У 2020 році поліція знешкодила 353 організованих груп (у 2019 році – 275)». Але ці цифри різняться з тими, які наведені у звітності форми №1 - ОЗ «Про результати боротьби з організованими групами і злочинними організаціями». Там зазначено, що Національною поліцією розслідувано (виявлено) 330 і 245 ОГ і ЗО у зазначені роки.

Цікаво, що термін «поліція знешкодила» не є юридичним, оскільки згідно з наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 р. №299 «звітність за формою №1-ОЗ формується автоматично на підставі відомостей, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань», а, отже, відображає тільки результати досудового розслідування, які повинні ще знайти підтвердження у вироку, ухваленому судом.

Далі більш детально розглянемо, що означають начебто «великі» показники знешкоджених організованих злочинних угрупувань, які «глобально впливають на криміногенну ситуацію».

Якщо у 2016р. в Україні було виявлено 136 ОГ і ЗО, то у 2020 р. майже у 2.7 разів більше – 377 одиниць. Так само збільшилась і кількість виявлених осіб – з 598 до 1609 відповідно. Здавалось би: результативна тенденція. Однак важливо усвідомлювати, що середня кількість осіб, які вчинили злочини у складі ОГ і ЗО протягом майже десятиліття, складає 4 особи. У 2020 р. 74% всіх виявлених угруповань провадили свою діяльність до моменту виявлення упродовж менше одного року, 19% - до двох років і тільки 3% - понад 3 роки. З корумпованими зв’язками у 2020 р. виявлено 8% ОГ і ЗО.

Задокументовано, що у минулому році члени ОГ і ЗО вчинили 3595 злочинів. Якщо порівняти цю величину з загальною кількістю облікованих кримінальних правопорушень в Україні, то виходить, що злочини організованої злочинності складають тільки 3.5% від загального числа кримінально протиправних діянь. Тоді як вони можуть «глобально впливати на криміногенну ситуацію»?

Далі проаналізуємо структуру суспільно небезпечних діянь ОГ і ЗО у 2020 р. Найбільшу питому вагу займає невизначена категорія «інші» злочини – це аж 37% зі ста відсотків виявлених злочинів; 32% злочинів вчинено у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення (ст. ст. 307-327 ККУ); грабіж (ст. 186 ККУ) серед суспільно небезпечних діянь ОГ і ЗОскладає 3.4%; крадіжка (ст. 185 ККУ), а також привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 ККУ) – близько 4 %; торгівля людьми (ст. 149 ККУ) – 1.5 %; створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній (ст. 255 ККУ) – 0.5 %; хабарництво та отримання неправомірної вигоди (ст. ст. 368-370 ККУ) – 0.8 %; виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів (ст. 199 ККУ) – 2.1%; легалізація (відмивання) майна одержаного злочинним шляхом (ст. 209 ККУ) – 1%; І ще. Кількість виявлених ОГ і ЗО з транснаціональними зв’язками у 2019 р. склала 6, у 2020 р. – 11.

Не будемо перелічувати всі склади кримінальних правопорушень, оскільки картина вимальовується більш менш зрозуміла: по-перше, ми бачимо серйозний недолік кримінально-правового статистичного спостереження щодо відсутності інформації про великий масив злочинів; по-друге, діяння, які є суттю організованої злочинної діяльності,займають мізерну частину в структурі виявлених злочинів.

Головним мірилом ефективності роботи підрозділів поліції, а також судової системи, є обвинувальний вирок стосовно винних осіб за інкриміновані злочини, вчинені у складі ОГ і ЗО та призначення співрозмірного покарання. Найбільше розчарування нас очікує далі, коли ми будемо досліджувати питання того, наскільки якісною була робота слідчих, експертів, процесуальних керівників-прокурорів, аналізуючи число засуджених осіб за звітом про склад засуджених (форма №7).

Отже, у 2019 р. в Україні було засуджено 142 члени ОГ і десять ЗО; у 2020 р. ці абсолютні величини складають відповідно 167 і 34. Для кращого розуміння вищенаведених даних порівняємо їх із загальним числом засуджених у відповідні роки. Можна зробити висновок, що результатом роботи всіх правоохоронних органів України із боротьби з організованою злочинністю (поліція, органи безпеки, органи, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, ДБР, НАБУ), а також судової системи є питома вага засуджених за кримінальні правопорушення у складі ОГ і ЗО, яка складає — увага — 0.2% у 2019р. і 0.3% у 2020 р.

Тепер більш докладно про те, за які саме злочини було засуджено 201 особу – члена ОГ або ЗО – за весь 2020 р. у всіх областях України.

За вчинення злочинів, передбачених розділом 13 ККУ (незаконний обіг наркотиків) засуджено 35 осіб, за умисне вбивство - 9 осіб, торгівлю людьми - 6, створення злочинної організації – 11, ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів 12, створення або утримання місць розпусти і звідництво 4, сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією – 17 (тобто 16 % всіх засуджених – це ті, хто вчинив кримінальні правопорушення проти громадського порядку і моральності). Засуджено одну особу за ст. 201-1 ККУ. Тут слід пригадати, що за деякими оцінками «у 2019 році обсяг незаконного вирубування лісів, у порівнянні з 2018 роком, збільшився майже в сім разів до 118 тис куб м, що завдало державі 814,2 млн грн збитків» (epravda.com.ua).

За злочини у сфері службової діяльності (статті 364-370) засуджено всього 12 осіб, або 6% від загального числа засуджених. Немає жодного(!) засудженого за статтями, які передбачають покарання за хабарництво (одержання/надання неправомірної вигоди). Цей факт є більш, ніж красномовним.

А яка ситуація із виявленими організованими групами в європейських країнах?

Згідно з даними доповіді Європолу «SOCTA 2021» (Оцінка загрози серйозної та організованої злочинності), використання корупції та зловживання легальними структурами бізнесу є ключовими ознаками організованої злочинності в Європі, оскільки 60% організованих злочинних спільнот регулярно використовують корупцію і понад 80% злочинних мереж використовують легальні бізнес-структури. Крім того, 60% злочинних угруповань використовують насильство, як частину свого злочинного бізнесу, пропонуючи такі дії клієнтам через dark.net або зашифровані комунікаційні програми. Оскільки майже 40% злочинних мереж займаються торгівлею наркотиками, виробництво та обіг наркотиків залишається найбільшим злочинним бізнесом у ЄС. Europol (2021), European Union Serious and Organised Crime Threat Assessment (SOCTA) 2021. A corrupting influence : the infiltration and undermining of Europe’s economy and society by organised crime, Publications Office, 2021, (data.europa.eu).

Як нами неодноразово підкреслювалось у минулих публікаціях, найбільш небезпечні злочинні угруповання не мають сталої, чітко визначеної організаційної будови. Вони досить часто швидко змінюють її, так само як і напрями та організаційні форми діяльності – заради більш раціонального та оптимального досягнення визначеної мети: отримання прибутків. У крайній доповіді Європолу зазначається, що приблизно 40% виявлених ОЗУ мають ієрархічну структуру, 60% - мінливу. У той же час 79% ОЗУ налічували шість і більше учасників в групі, 21% угруповань мали до 5 членів, чверть ОЗУ діяла більше 10 років.

У доповіді наголошується, що «серйозна та організована злочинність ніколи не становила такої загрози для ЄС та його громадян, як сьогодні. …пандемія COVID-19 знову підтвердила, що ключовою характеристикою злочинних мереж є їхня гнучкість і пристосування до змін оточуючого середовища, в якому вони діють. Перешкоди стають злочинними можливостями».

Чи можливо таке, що Україна залишається осторонь цих процесів? Безумовно, ні. Однак реальність є такою, що, здається, на тлі боротьби з корупцією всі забули про те, що організована і злочинність і корупція це два щільно пов’язані між собою явища, негативні наслідки яких неможливо подолати без одночасного спільного впливу.

Шостко О. Організована злочинність в Україні : фантом чи реальна загроза? // Юридичний вісник України. – 2021. – №51. – С. 18.