Нещодавно у ЗМІ з’явилось кілька статей із гучними заголовками. Наведемо деякі з них нижче:

«Домашнє насильство в Україні: 60% фігурантів - військовослужбовці, - МВС»

«60% домашніх тиранів - військові, які повернулися з фронту, - Клименко»

«Понад 60% винуватців домашнього насильства зараз - військові та ветерани, - Клименко (відео)»

Зрозуміло, що такі заголовки викликають бажання перевірити інформацію.
Хто зробив таку гучну заяву? Сам міністр внутрішніх справ України (інтерв’ю «Радіо свобода», розміщене 20 червня 2024 року на Youtube-каналі та на сайті «Радіо свобода» 21 червня 2024 року). Після цього майже всі українські ЗМІ поширили ці слова міністра.
Щоби максимально коректно передати контекст, надаємо цитату з першоджерела:

– …зараз найголовніша проблема, на що ми звертаємо увагу і президент – це психологічна реабілітація, яка, на сьогоднішній день у нас в зародковому стані. Якщо ми не підберемо фахівців, не навчимо їх, то ми будемо великі мати проблеми після закінчення війни»

– Які будемо мати проблеми?

– Люди з ПТСР. Що робить людина з ПТСР або людина, яка має ментальні зміни після війни? Вона може бути або алкоголіком, або наркоманом, або піти в кримінальне середовище. Або це все поєднувати між собою. Справа в тому, що люди після війни, частина людей, навчилися холоднокровно вбивати, і цих людей нам треба з цієї війни просто-напросто витягувати.

– Але вже дуже багато людей, які з різних причин, поранення, наприклад, повернулися з війни. Ви вже бачите ці перші тенденції, про які зараз говорите?

– Звичайно.

– Статистика якась?

– Ну, дивіться, домашнє насилля тільки з початку року виросло на 14%.

– З початку 24-го року?

– Так. І росте...

– А є якась кореляція між військовими колишніми?

– Є. Дуже великий відсоток, десь 60% — це військові. І це стосується військових не тільки Збройних Сил України, всіх військових, хто був на фронті.

Щоб уточнити, на яких даних будується ця теза міністра, було надіслано запит на одержання публічної інформації. У ньому я запитувала про первинні джерела інформації, які підтверджують озвучені на всю країну статистичні дані та наведені висновки міністра.

Реагуючи на мій запит, МВС фактично ухилилося від прямої відповіді. У своєму листі МВС наголосило, що воно «не здійснює облік та узагальнення інформації щодо осіб, які вчинили домашнє насильство. Водночас інформація про всі резонансні злочини, в тому числі про факти, пов’язані з домашнім насильством, систематично (постійно) подається Національною поліцією України до Ситуаційного центру МВС для відслідковування тенденцій у криміногенній ситуації в державі. Відповідно, вказана аналітика доповідається Міністрові внутрішніх справ України. За проаналізованою інформацією про резонансні події, пов’язані з домашнім насильством, які супроводжувалися значною суспільною небезпекою, встановлено, що з початку 2024 року 57% таких злочинів скоєно за участі військовослужбовців. Зазначені резонансні події супроводжувались вилученням гранат та зброї, нападом або непокорою законним вимогам поліцейського, нанесенням тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, вбивствами, вилученням наркотиків, нанесенням тілесних ушкоджень дитині.»

Після такої відповіді постало ще більше питань.

У другому запиті я просила уточнити кількість резонансних подій, пов'язаних із вчиненням домашнього насильства, зокрема, військовослужбовцями, упродовж січня-травня 2024 року, які були зафіксовані та проаналізовані співробітниками Ситуаційного центру МВС та розпочатих за цими фактами кримінальних проваджень.

На ці питання МВС не змогло надати відповідь у встановлений строк 5 днів і повідомило, що строк розгляду вказаного запиту продовжено до 20 днів (згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»), але не обґрунтувало, чому саме подовжило строк відповіді, як того вимагає закон.

Виходить, що міністру МВС не готували довідку, яка би містила інформацію на підтвердження його публічної заяви?

У крайній відповіді було повідомлено, що «окремий облік резонансних подій, зокрема фактів домашнього насильства, Ситуаційним центром МВС не ведеться, а інформація про вчинення домашнього насильства (стаття 126-1 Кримінального кодексу України) та злочинів, пов’язаних з домашнім насильством, окремими категоріями осіб, зокрема військовослужбовцями, Національною поліцією України не узагальнюється.
Водночас, аналіз інформації, отриманої Ситуаційним центром МВС від Національної поліції України, засвідчив про фіксацію вчинення 44 резонансних кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством, за якими були розпочаті кримінальні провадження та встановлено 44 особи правопорушників, серед них 25 військовослужбовців.»

Із цієї відповіді випливає, що гучна заява міністра була зроблена на нерепрезентативній вибірці, надійність і достовірність якої є надто сумнівною.

Водночас, самостійний аналіз кримінально караного діяння - домашнє насильство (ст. 126-1 ККУ), вказує, що згідно Єдиного звіту про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення у січні-травні 2024 р. (ф.2), військовослужбовці складають 5 (!) % від загальної кількості осіб, яким було повідомлено про підозру у вчиненні цього виду злочину. Якщо розглянути окремо категорію учасників АТО, ООС, бойових дій, пов’язаних з агресією рф проти України, то тільки 0,7 % було повідомлено підозру. У 2023 р. за аналогічний період військовослужбовці складали приблизно 1 % від тих, кому було повідомлено про підозру, із них учасників АТО було 0,3 %.

У 2023 р. із 1 254 засуджених за ст. 126-1 ККУ тільки 12 були військовослужбовцями (приблизно 1%).

Висновки:

1. Відповідь на запит не містить інформації щодо періоду часу фіксації 44 резонансних кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством, за якими були розпочаті кримінальні провадження, що є грубою помилкою.
2. Важко зрозуміти, що мається на увазі під неюридичним терміном «резонансні». Аналізуючи статистичні дані, потрібно уникати неясностей і відхилень від загальноприйнятої термінології.
3. МВС наголосило, що воно не здійснює облік та узагальнення інформації щодо осіб, які вчинили домашнє насильство. Однак це не завадило оприлюднити чутливу інформацію без надійної аналітики.
4. Студенти юридичних ВНЗ, яким читають дисципліну «Правова статистика» та «Кримінологія» обізнані в тому, що для надійних і об’єктивних висновків потрібно досліджувати велику кількість одиниць сукупності про те чи інше явище, тобто проводити масові спостереження. Тільки при достатньо великій кількості досліджуваних одиниць сукупності можна виявити закономірність, яка не залежить від випадку. Це головна ідея закону великих чисел. В системі МВС функціонує 13 закладів вищої освіти, невже їх професорсько-викладацький склад неспроможний підготувати релевантну аналітику для міністра чи їх знання не потрібні для публічних заяв однієї з найвищих посадових осіб держави?
5. Збільшення реєстрації випадків домашнього насильства може бути позитивною тенденцією, оскільки зменшується частка латентних злочинів цього виду через кращу обізнаність населення і, відповідно, зростання повідомлень про випадки фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства. Цьому сприяють активні кампанії боротьби з домашнім насильством, перш за все, громадських організацій у ЗМІ, робота створених спеціалізованих підрозділів протидії домашньому насильству у Національній поліції. Ця робота активізувалась після ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами.
6. Поліція здійснює профілактичний облік кривдників, отже володіє відповідними даними, які можуть бути проаналізовані. Чому тоді вони не були проаналізовані?
7. У той же час згідно Єдиного звіту про кримінальні правопорушення офісу Генерального прокурора (ф. 1) за січень – травень 2023 року жертвами всіх кримінальних правопорушень стали 4814 учасників АТО, ООС, за аналогічний період 2024 року - 14 357 учасників АТО, ООС, бойових дій, пов’язаних з агресією рф проти України. Згідно даних ф. 2 частка цієї категорії осіб серед тих, кому було повідомлено підозру за вчинення злочинів в Україні за січень – травень 2023 року, складає 0.7 %, за той же період часу 2024 року – 2 %.

Отже, маємо справу або з непрофесіоналізмом, або із просуванням російських наративів про ЗСУ у суспільній свідомості та створенні негативного образу військовослужбовця.
Чи буде спростування?
Чи вибачиться перед військовими міністр публічно?
Питання радше риторичні, але ми не можемо їх не поставити.

Центр українських правових досліджень 10 липня 2024 року провів вебінар-презентацію за монографією експертки ЦУПД Тетяни Мельничук під назвою «Організована злочинність як інституціональний кластер», яка вийшла друком у 2023 році у видавництві Springer.

Напочатку пані Тетяна стисло розказала передісторію проведеного дослідження, а також про методи, які використовувались у процесі дослідження. Зокрема, це поєднання класичної методології кількісно-якісних кримінологічних досліджень з екстраполяцією інструментарію кластерного аналізу\моделювання, який успішно апробований у соціальних та економічних науках як своєрідний метод організації просторово-локалізованих систем.

З точки зору кластерного підходу, злочинне діяння є не ізольованим актом, а ланкою в ланцюгу певної системи дій і результатом колективних зусиль взаємопов'язаних суб'єктів. Для розуміння феноменології організованої злочинності важливо проаналізувати внутрішню динамічну структуру злочинних спільнот. Ще важливіше зрозуміти, як вони вбудовані в інші соціальні системи, оскільки вони не діють ізольовано від суспільних процесів.

Доповідачка зупинилась на інституційній природі організованої злочинності, звернула увагу присутніх на ключові маркери кримінального кластеру, його структуру.

Було підкреслено, що у структурному сенсі кластер організованої злочинності аналізується з точки зору суб'єктів, які безпосередньо беруть участь у злочинній та обслуговуючій злочинність діяльності та їх спільній взаємодії (так звані "внутрішні" зв'язки), а також суб'єктів, які фактично не належать до кластера постійно або тимчасово, але з якими кластер взаємодіє при використанні спільної інфраструктури, включно з легальною інфраструктурою або ресурсами, розподілом кримінальних бюджетів та інвестуванням в чорний ринок або вливанням вже “відмитих” коштів в офіційну економіку (так звані "зовнішні" зв'язки). Залежно від виду злочинної діяльності учасники кластеру та агенти взаємодії виступають як споживачі (клієнти), постачальники, контролери або посередники.

Обговорено тенденції сучасної організованої злочинності в Україні та вплив війни на її розвиток.

Присутні на вебінарі науковці жваво обговорювали почуте. Питання, поставлені пані Тетяні, стосувались шахрайських схем так званих кол-центрів, локалізації сучасної організованої злочинності в Україні; переваг, які дає практика запобігання організованій злочинності і її розгляд як кластера. Важливим було питання про те, наскільки працівники правоохоронних органів зацікавлені застосовувати наукові розвідки у своїй роботі. Щодо останнього, то, на жаль, як зазначила доповідачка, існує проблема відсутності інтересу правоохоронців до такого роду досліджень.

У наших планах і надалі продовжувати такі зустрічі: вебінари на актуальні правничі теми сьогодення. Слідкуйте за анонсами на нашій сторінці у мережі Фейсбук.

Ознайомитись із презентацією ви можете тут.

Дякуємо «Українському Фулбрайтівському Колу» за фінансове сприяння проєкту Олени Шостко.

Дослідження Тетяни Мельничук було здійснено за фінансової підтримки Volkswagen Foundation.

Придбати книгу у видавництві можна за посиланням тут.