Шостого червня 2024 р. Верховна рада України прийняла за основу з продовженням строку підготовки законопроєкт № 10372 «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні» (далі – законопроєкт 10372). Однак за старою «традицією» почався хейт з обвинуваченнями розробників в некомпетентності, продажності і, навіть, зраді. Пропоную спокійно, без обвинувачень розібратися з тими новелами, які законопроєкт запроваджує.

1) Насьогодні самоврядні організації медиків створені й успішно працюють у більшості розвинених країн світу, зокрема, практично в усіх країнах ЄС. Наразі до їх складу входять 82% практикуючих лікарів Європи.

Указом Президента України від 18.06.2021 року «Про заходи щодо підвищення конкурентоспроможності закладів охорони здоров’я та забезпечення додаткових гарантій для медичних працівників» Кабінету Міністрів України було доручено розробити з урахуванням кращих міжнародних практик концепцію розвитку медичного самоврядування як ефективної системи здійснення професійної діяльності, захисту прав та інтересів медичних працівників.

Базовою компетенцією органів самоврядування є, по-перше, здійснення допуску до професійної діяльності (надання фахівцю відповідного свідоцтва та/або внесення його даних до спеціального реєстру), а, по-друге, контроль за дотриманням фахівцями стандартів лікування та професійної етики, притягнення порушників до відповідальності.

2) Фактично законопроєкт № 10372 регулює дві групи відносин. Перша – створення та діяльність органів самоврядування. Друга – дерегуляція лікарської діяльності та медичної практики.

3) Законопроєктом 10372 передбачено створення чотирьох органів самоврядування - Палати лікарів, Палати лікарів-стоматологів, Палати сестер медичних/братів медичних та Палати фармацевтів, які працюватимуть на принципах самоврядності як неприбуткові юридичні особи, незалежні у своїй діяльності від органів державної влади та місцевого самоврядування.

Запроваджується Реєстр людських ресурсів у сфері охорони здоров’я- інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, обліку та використання даних та іншої інформації щодо освіти, персонального складу, кваліфікації представників медичних та фармацевтичних професій. При цьому зазначені дані повинні бути надійно захищені та убезпечені від незаконного доступу.

Поміж іншого, за допомогою цього Реєстру буде автоматично безоплатно генеруватися свідоцтво про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я, що надає право здійснювати медичну та фармацевтичну діяльність на території України. Отже, унеможливлюються корупційні практики при видачі такого свідоцтва.

Строки створення Палат залежать від готовності представників цих професій до об’єднання. Першими проводяться установчі збори Палати лікарів- стоматологів України та палати фармацевтів - не раніше ніж через рік після закінчення строку дії воєнного стану в Україні та не раніше ніж через рік з дня початку роботи відповідної частини Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я. Установчі збори Палати лікарів України проводяться протягом 48 місяців із дня здійснення державної реєстрації Палати стоматологів України та Палати фармацевтів, а установчі збори Палати сестер медичних/братів медичних, молодших спеціалістів з медичною освітою проводяться після набрання чинності законом України, що регулює правовий статус сестер медичних/братів медичних, молодших спеціалістів з медичною освітою. Отже, перші органи самоврядування почнуть створюватись не раніше двох років після закінчення воєнного стану.

Значним запобіжником корупції в органах самоврядування є віднесення членів Вищої Ради палати, членів Вищої наукової ради палати, Етичної комісії палати, Ревізійної комісії палати до осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про запобігання корупції».

4) Втім справжнє дієве лікарське самоврядування неможливе в Україні без надання лікарям більших прав для своєї професійної реалізації. В усьому демократичному світі лікар є представником вільної професії, має різноманітні варіанти власної професійної реалізації, сам визначає своє навантаження та рівень свого доходу, може здійснювати діяльність на підставі професійної ліцензії без додаткових формальностей та прив’язок до робочих місць. Такі лікарі усвідомлено та відповідально ставляться до функціонування професійного органу самоврядування. Натомість в Україні основна частина лікарів є найманими працівниками з регульованим державою навантаженням і заробітною платою. Для їх усвідомленого та відповідального ставлення до створення та діяльності органу професійного самоврядування, і, перш за все, до кандидатур осіб, що обираються на керівні посади таких організацій, необхідна суттєва демократизація статусу лікарів, надання їм можливості працювати в різних правових формах, спрощення державного регулювання медичної практики.

Отже, законопроєкт № 10372 суттєво дерегулює лікарську діяльність, і ці норми вступають в силу з моменту набрання чинності законом. Лікарям надається право здійснювати лікарську діяльність не тільки як найманим працівникам або фізичним особам – підприємцям (як це передбачено чинним законодавством), але й як суб’єктам незалежної професійної діяльності або за цивільно-правовим договором. Лікар зможе здійснювати лікарську діяльність, поєднуючи різні її форми.

5) Дерегуляція медичної практики проявляється і в тому, що її ліцензування замінюється декларуванням її провадження. Суб’єкти господарювання і незалежної професійної діяльності отримують право на здійснення медичної практики з моменту подання такої декларації. Подаючи її, суб’єкт медичної практики підтверджує, що він відповідає всім вимогам, які пред’являються, буде проводити свою діяльність відповідно до Порядку здійснення медичної практики та інших вимог законодавства і нестиме юридичну відповідальність у разі порушення цих вимог. Декларація вважається поданою в день її подання в електронній або письмовій формі.

Висновки.
Перехід на декларування медичної практики, збільшення правових можливостей для професійної реалізації лікарів, запровадження індивідуального свідоцтва на право здійснення лікарської діяльності: а) створить правове підґрунтя для мобільності лікарів, врегулює сучасну потребу лікарів працювати в різних місцях, наприклад, консультувати/оперувати українських військових та цивільних в зоні бойових дій без необхідності брати вимушені відпустки, легально отримуючи за це дохід чи працювати на волонтерських засадах, без потрапляння в лещата між правовими обмеженнями та морально-професійним покликом; б) уможливить працевлаштування лікарів за договором цивільно-правового характеру, може стати альтернативою реєстрації ФОП; в) відкриє чітко визначений правовий спосіб легалізації доходів лікаря за надання консультаційної та лікувальної медичної допомоги; г) вивільнить лікарів із безпосередньої залежності від закладів охорони здоров’я та їх керівників, які часто використовують свою владу та повноваження для власних інтересів, а не для ефективного кадрового менеджменту; д) стимулюватиме подальший професійний розвиток та вдосконалення лікарів, які будуть особисто зацікавленні в ефективному та якісному наданні медичної допомоги; є) сприятиме дійсній конкуренції між закладами охорони здоров’я за фахових лікарів, які мають професійне визнання та є затребуваними пацієнтами; ж) сформує об’єктивні передумови для значного підвищення безпеки та якості надання медичної допомоги пацієнтам та ефективного використання обмежених ресурсів в медичній сфері; з) наблизить українських лікарів до правого та професійного статусу лікарів в Європі, створюючи передумови для глибшої інтеграції та обміну досвідом українських лікарів з їх міжнародними колегами, уможливить спільне надання медичної допомоги пацієнтам в Україні, не порушуючи закони або не вигадуючи тимчасові нежиттєздатні альтернативні рішення. Всі ці процеси стануть підґрунтям для створення ефективного лікарського самоврядування за європейськими стандартами.